ЕМОЦІЇ

Емоції – це ключ до щасливого та успішного життя дитини. Лише та дитина, яка розпізнає і в здоровий спосіб виявляє свої почуття та потреби, може повною мірою використати свій інтелектуальний потенціал, налагодити якісні контакти  іншими дітьми.

Досвід підказує, що дуже розумні, але емоційно нестабільні діти не досягають відмінних результатів. Робота дітей і види діяльності у дитячому садочку страждають, коли існує емоційна напруженість. Вона передається через…

Брак уваги

  • Дитина важко сприймає інструкції та вказівки;
  • часто не чує, що ми їй говоримо;
  • не займається тривалий час одним видом діяльності;
  • легко відступає, коли виникають проблеми.

Важкість соціальної адаптації

  • Дитині важко дочекатися своєї черги;
  • Вона часто конфліктує;
  • Важко сприймає критику;
  • Схильна до висміювань та насмішок.

Усе це створює в дитини відчуття неадекватності та незадоволення. У дитячому садочку всі види діяльності сплановано відповідно до потреб вікових груп. Тому ваша дитина часто потраплятиме в ситуацію, коли неможливо задовольнити її бажання та потреби. Те, як вона реагуватиме в таких ситуаціях, залежатиме від її емоційної стабільності.

Для перебування в дитячому садочку емоційна стабільність дитини є значно важливішою за знання двадцятьох віршиків напам’ять чи вміння лічити до 100. Дитину необхідно змалечку привчити розрізняти емоції, впізнавати свої та чужі емоції та виявляти їх у здоровий спосіб. Це їй допоможе бути спокійною, навчатися швидше і легше, відчувати задоволення, товаришуючи з іншими.

 

Як досягти емоційної стабільності?

Думайте про себе як про батька (матір)

  • Дитина виявлятиме свої емоції та потреби тією мірою, до якої відчуває до себе любов і сприйняття у середовищі, в якому вона зростає. Потрібно сприйняти всі емоції, які дитина передає, – злість і смуток, радість і захоплення.
  • Щоб ви зрозуміли і сприйняли свою дитину, думайте і про її відчуття, а не лише про поведінку. Відчуття – сутність дитини.

Те, що батькам важко сприйняти – це деструктивна поведінка дитини. Дитина ламає те, що зробила сама чи хтось інший, ламає іграшки, штовхає або б’є іншу дитину. Така поведінка найчастіше провокує критику, злість чи навіть покарання, що замикає чарівне коло.

Поставте собі запитання: «Що відчуває моя дитина, поки це робить?»\ви збагнете, що її відчуття є неприємними. Найчастіше за такою поведінкою приховане відчуття невпевненості та безсилля.

Дитина, яка неспроможна повідомити вербально або в інший спосіб про свою потребу, почувається безсилою, це через деякий час переходить у злість, яка є забороненою.

Дитина її стримує певний час, але злість швидко виявиться через штовхання, удари, ламання.

Визнайте, безсилля і невпевненість вашої дитини не заслуговують критики і покарання.

 

Допоможіть дитині розпізнати та виявити свої емоції

Важливо, щоб:

  • Дитина довідалась, які емоції існують.
  • Розпізнавала різноманітні емоції в себе та інших.
  • Опанувала різні можливості виявлення своїх емоцій та потреб.

 

Які емоції існують?

Даша (4 роки) дивиться на малюнок дівчинки, яка відкриває пакет і посміхається.

Вихователь: «Як вона почувається?»

Даша: «Посміхається».

Вихователь: «Як ти почуваєшся, коли посміхаєшся?»

Даша: «Смішно».

Вихователь: «Як це називається, коли тобі смішно?»

Даша знизує плечима, посміхається.

Вихователь: «Коли ти посміхаєшся, ти зла?»

Даша: «Ні».

Вихователь: «Хм, можливо ти сумна?»

Даша: «Та ні».

Вихователь: «Радісна?»

Даша: «Так». (Плескає в долоні.)

 

Діти від трьох до шести років часто не в змозі називати різні відчуття справжніми іменами.

Діти безпомилково розрізняють – те, що їм приємно або неприємно. Корисно навчити дитину висловлювати це вербально.

Одне з основних правил, яке ми встановили з дітьми в групах, саме це: подобається це тобі або ні, але слід висловлювати те, що робиш або хтось тобі зробить.

Це стало корисним через дві причини:

у дитини підвищується самооцінка;

дитина значно частіше конфліктує.

Після кількох управлянь діти в змозі зауважити:

«Мені не подобається те, що всі кричать».

«Мені подобається, коли ти торкаєшся моїх плечей».

Проте у розрізненні таких емоцій, як: радість, смуток, злість, ревність, захоплення, існують значні індивідуальні відмінності між дітьми.

Ми вважаємо, що дитина цього віку може розрізняти і називати емоції, але залежить від того, скільки в її родині говорять про емоції. Існують значні відмінності між вами, батьками. Деякі з вас дуже часто говорять:

«Я серджуся, адже ти запізнився», «Радію, що тебе бачу», «Мені дуже сумно, що це сталося».

Деякі  з вас виразно демонструють злість або радість невербально, але ви це рідко називаєте так, як це є насправді. Для декого з вас називання чи виявлення емоцій є забороненою річчю, а дитина вчиться розрізняти емоції від вас, батьків. Згадаймо також про той чинник, що в нашій культурі не заведено розмовляти про відчуття.

Тому найчастіше запитання, яке батьки ставлять дітям, коли забирають їх увечері з дитячого садочка: «Що ви сьогодні робили?»

Ми були приємно здивовані, коли одна мама, одягаючи свою чотирирічну донечку, запитала: «Єва, чи тобі сьогодні було приємно в садочку? Як ти почувалася?»

Чи для вас справді є важливішим те, що ваші діти роблять, ніж те, як вони почуваються, коли це роблять?

Розмовляйте з дитиною про те, що ви відчуваєте стосовно певних речей і подій. Як ви почуваєтеся, коли прокидаєтеся вранці, поспішаєте на роботу, коли ви втомлені повертаєтеся додому, коли прочитаєте добру книжку, коли спечете гарні тістечка, коли вас образить друг, коли ваша дитина дотримується домовленості, коли починається гарний день… Те, що ви відчуваєте, називайте справжнім іменем.

Часто запитуйте дитину, що вона відчуває, коли щось робить або коли з нею щось трапляється. У такий спосіб ваша дитина вивчить, які емоції існують, а також те, що про почуття можна говорити, а це є передумовою вашої спільної близькості.

Поки ви читаєте або розповідаєте дитині щось, висловлюйте свої почуття. Як почувалася Червона Шапочка, коли зустріла вовка?

 

Про що корисно запитувати:

Чи ти так інколи почуваєшся?

Що тебе лякає?

Чи інші діти інколи почуваються так само?

Що ти робиш, коли боїшся?

Що тобі допомагає?

Ти  можеш мені продемонструвати, як ти боїшся (без слів), якби ти не міг говорити?

Де ти відчуваєш страх – в голові, грудях, животі, ногах?

Виготовте плакат

Зберіть декілька ілюстрованих журналів. Разом із дитиною вирізуйте те, що вас цікавить. Дайте дитині три великі аркуші паперу. На один наклейте те, що її дратує, на другий – те, що її тішить, а на третій – що її засмучує. Ви матимете, окрім можливості гарно провести час, можливість багато довідатися про свою дитину та її почуття.

 

Чудові нагоди для розмови про почуття:

  • під час перегляду телепрограм;
  • під час слухання музики;
  • дитячі малюнки;
  • читання і розповідь.

 

Дитина розрізняє різні емоції в себе та інших

Немовля використовує свої органи чуття і, на відміну від дорослих, значно менше спирається на значення того, що сказано. Тому воно безпомилково відчуває страх матері, через те тривожиться, його заспокоює спокій мами, воно починає плакати через плач іншого немовляти. Цю здатність діти втрачають із віком. Вони часто зазнають маніпуляційного впливу наших висловлювань і залишаються непевними щодо наших справжніх відчуттів. Діти, які вміло розпізнають свої відчуття і відчуття тих, з ким вони контактують, у дитячому садочку легше і швидше налагоджують контакти з іншими дітьми, значно рідше конфліктують. Такі діти впевнені та спокійні, тому успішно використовуватимуть свої інтелектуальні здібності.

 

Що допоможе дитині швидше і краще розрізняти та розпізнавати відчуття?

Усі відчуття сприймаються через рецептори тіла і передаються за допомогою м’язів. Спостерігаючи за тілом, ви можете збагнути, що відчуває інший. Тому дитина повинна пізнати своє тіло і поступово навчитися розпізнавати та використовувати його повідомлення. Відчуття неможливо розпізнати за допомогою міміки обличчя, положення тіла, напруженості м’язів, сили і забарвлення голосу тощо. Існують значні індивідуальні відмінності у тому, наскільки діти вправно використовують ці знаки.

 

Марко (3 роки) і Дмитрик (5 років) граються машинками. Через деякий час Дмитрик підходить до виховательки, тупочучи ногами, насупивши брови, складає руки і сідає на стільчик.

Вихователька (спокійним голосом):  «Я бачу, що ти насупився, тупочеш ногами, мені здалося, що ти дуже злий».

«Я злий», – каже він і стискає кулаки.

Вихователька: «Що трапилося?»

Дмитрик: «Марко постійно бив по моїй червоній машинці, а тепер її кинув за шафу».

Вихователька: «Я розумію, чого ти розлючений, але ходімо про це порозмовляємо з Марком».

 

Цією розмовою вихователька Дмитрикові:

Довела відчуття розуміння, сприймання;

Дозволила виказати роздратування;

Дала можливість навчитися, що відчуття і тіло пов’язані;

Довела, що позиція може відповідати власним емоціям. («Скажи Маркові, що ти відчуваєш»).

 

Існує багато можливостей, щоб ваша дитина вправлялася і набувала навичок розпізнавання емоцій. Вони вимагатимуть вашого часу і застосування креативності.

Ми наведемо три можливості, які використовуємо у нашому дитячому садочку, вони виявились цікавими для дітей цього віку.

Читаємо газети. Вони містять багато фотографій, на яких зображені люди з різними  почуттями. Тому ми їх часто  використовуємо у роботі з дітьми. Вихователька роздає дітям газети і після короткого пояснення про їхнє призначення, про те, що ми можемо у них знайти та хто їх читає, просить дитину обрати одну фотографію (або сама пропонує) і розповісти, кого вона бачить і що відчуває. Після того, за бажанням дитини, можна поставити завдання придумати розповідь, яка пов’язана з тією фотографією та особами.

Пантоміма емоцій. Відьміть маленький столик, поставте його на бік, накрийте білим простирадлом. У вас вийшла ширма. Станьте або сядьте за уявною ширмою і передавайте дитині різні емоції за допомогою виразу обличчя. Дитина повинна відгадати за виразом вашого обличчя, що ви відчуваєте і причину цих відчуттів. Тепер дитина нехай показує, а ви відгадуватимете.

 

Емоції можна передавати різними способами

Поведінка, яка є відображенням того, що відчуває дитина, – це те що вас батьків часто дратує, і те, чого ви не в змозі сприйняти. Тому діти рано навчаться маніпулювати вашою реакцією, а також опосередковано виявляти свої емоції.

Така опосередкованість – це погано. Натомість ви можете запропонувати дитині практичні методи, які полегшать відверте висловлювання про те, що вона відчуває. В іншому разі, непередані емоції можуть спричинити нічне сечовиділення, тик, головний біль або екзему. Існують значні індивідуальні відмінності у способі виявлення емоцій. Емоції роздратування одна дитина передає через биття та розкидання предметів довкола себе, друга кричатиме на весь голос, третя вдарить іншу дитину, а четверта лише почервоніє.

Дуже рідко від дитини цього віку можна почути чітке виявлення роздратування і його причини. Допоможіть дитині усвідомити, що вона не повинна битися і розбивати щось, а злість можна виявити інакше. Навчіть її розповідати і розмовляти з іншими про свої відчуття. Емоції можна передати і через розмову.

Діти цього віку мають потребу до метеріалізації роздратування (щоб щось зробити). Коли дитина сердиться, ми їй зазвичай пропонуємо шматувати газети, трясти подушкою. А коли дитина почне це робити, вивільняючись від злості через тіло і рухи, вихователь просить її вимовляти всі слова, які в цю мить спадають на думку. Навчити дитину, щоб вона конструктивно виявляла емоції – означає допомогти їй уникнути конфліктів, стати спокійнішою та уважнішою до інших дітей у садочку.

 

  1. Різкі переходи від злості до сміху не означають поверхневих відчуттів дитини, а є наслідком короткотривалої уваги.
  2. Діти інтенсивно реагують як у серйозних, так і у простих ситуаціях. Особливо, коли йдеться про страх, злість і радість.
  3. У цей період (3-6 років) деякі емоції винятково сильні, але, коли дитина дорослішає, то вони поступово слабшають. Відчуття злості та роздратування в цей період є інтенсивним і частим. Після п’яти років вони слабшають.
  4. Коли дитина відкрито не передає своїх відчуттів, вона їх все ж таки виявить опосередковано, через неприязнь, гризтиме нігті, через агресивність, плаксивість.

 

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *